Тарас Прончук: "Хто, якщо не я, боронитиме тебе, мою маму"

Тарас Прончук
У мережі з'явилося останній лист 19-річного бійця з Рівненської області Тараса Прончук (позивний Людоїд), який загинув на Донбасі. Лист був адресований його коханій дівчині.

Опублікував листа волонтер Ян Осока на своїй Facebook-сторінці. Не дивлячись, на юний вік, загиблий був справжнім патріотом України.

 "Два тижні тому мені запропонували поїхати до Миколаєва, оскільки мені нема 20 років, і мене повинні були вивести із сектора, але я відмовився. 6 діб тому я потрапив до госпіталя через легку контузію і мені знову сказали, щоб я не повертався, але я знову лишився, тому що повинен вас боронити. Тепер ти знаєш правду. Хто, якщо не я, боронитиме тебе, мою маму, братів та український народ?" - написав Тарас Прончук.

Яе осока так прокоментував слова героя: "Це писала людина, якій було усього 19 років.
Тарас Вікторович Прончук (позивний Людоїд) народився 06.08.1997 року у селі Хотин Рівненського району Рівненської області.
З 5 по 9 класи навчався у Городоцькій загальноосвітній школі, після чого вступив до Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2015 році за фахом "електрогазозварювальник".
Дуже сильний характером, незламний духом, Тарас Вікторович знаходив вихід з будь - якої ситуації. Справжній господар вдома і помічник, майстер на всі руки, він був людиною, з якою зажди було спокійно, він приносив людям відчуття захищенності, він був стіною, яка оберігала інших від негараздів.
Завжди допомагав старшим людям, майже ніколи не бував сумним, дуже любив діток і приділяв їм багато уваги. Можливо, мріяв про те, як з'являться свої, адже коли тобі 19 - то мрія яскраві та захоплюючі.
Він дуже хотів домогтися справедливості, тому, як тільки йому виповнилося 18 років, хлопець розпочав свій особистий шлях воїна, та у листопаді 2015 року підписав із ЗСУ контракт.
Старший матрос, кулеметник 2-ї роти 1-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.
За час служби отримав такі нагороди: медалі: "За жертовність та любов до України", "Відвага і честь", "Оборона Маріуполя". Його основною метою була наша перемога. До неї він і прагнув. Але на війні руйнуються й молоді, здорові та міцні стіни, яким може бути лише 19.
Загинув 16 лютого від кулі снайпера у районі між селищами Водяне та Саханка Донецької області.
Поховають Тараса Вікторовича 19 лютого у Хотині. У нього залишилися мати та троє молодших братів.
Останнє у його житті листування зі своєю дівчиною завершилося так: "Не має значення те, що я молодий. Я хочу, щоб мої діти жили у вільній країні з мирним небом. Якщо моя доля - тут полягти, значить, так і буде, якщо ні - я повернусь і ми будемо жити разом у країні, де немає війни".
Йому було лише 19 років. А коли 19 - в тебе гаряче, чисте та палке серце, яке, мов та квітка, розкривається назустріч почуттям, мріям та бажаням. Коли 19 - життя попереду, з усіма його фарбами та відтінками. Коли 19 - ти не повинен помирати, але війна не питає твій вік. Коли 19 - не думаєш про смерть, але інколи вона думає про тебе.
Він став для своєї дівчини Героєм. І для мене теж. І повинен ним стати для кожного, хто прочитав попередні рядки не очами, а серцем".

Плюс до теми

:

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

НБУ зняв обмеження на видачу валюти

Влад Росс: сонячне затемнення позначиться на долях Путіна і Трампа

Ідеї для оформлення внутрішнього двору

Доба в зоні АТО: один наш воїн загинув, один - поранений