Ліля Мусіхіна: Я - просто одна з вас

Ліля Мусіхіна
У мене нема фото із Майдану. Нема фоток із намету. Тим більше - із Грушевського, КМДА, Будинка Архітектора.
Тоді не мало значення, що буде потім. Перемога та поразка були однаково близькі. Я боялась. Меін часто бувало страшно. Я вимикала телефон, виймала картку. Я просто була там, де мусила і робила те, що потрібно було робити. І якоїсь миті стало байдуже, чим закінчиться моя особиста революція - страх минув. Після 22 січня, здається. Коли беркут гнав нас із Грушевського на барикади. Коли чоловіки старались вишикуватись у лаву і закрити собою Майдан. Коли падали хлопці поруч, просто на відстані кроку і розквітали під ними на чорному снігу червоні квіти...
Є багато людей, про чиї подвиги ніколи ніхто не дізнається.
...вона була тоді, з нами. А зараз - шрам на цілу спину і воля до перемоги. І сила в очах. Нелюдська просто...
...він - рок-зірка зі світовим іменем. Лишив все, і тягав шини. Бо так - правильно.

...вони - письменники. Їхали на презентацію книги, а потрапили на Майдан. Байдуже, на нові красиві вишиванки. Байдуже до всього. Бути тут. І не здаватись.
...він - лікар. Оперував. без кінця. скільки треба. Добре, що дочка вдома. В інституті. Раптом почув: "Тату, обрежно... Я зараз принесу знеболююче". Вона асистувала йому. скільки вже часу - він і сам не знав.
...вона закрила свій цех, запустила волонтерів і вони до ранку шили чохли на бронежилети. Між тих, навіжених, міг би бути і її син. А може він там?
...вона - хірург. Вранці - операція. До дідька. Вона робила те, що повинна!
...вони виросли разом. Рок-клуб, кіно, репетиції. Не бачились 100 років. Зустрілись перед штурмом. Обійнялись. І пішли в атаку, щоб більше ніколи не губитись в житті.
...вона подзвонила: "Ти потрібна"... і троє дівчат, вишикувавшись шнурівочкою, тремтячи на холоді стали проти силовиків. Один на вухо шепнув: "Де ви були раніше???" І в голосі бринів відчай і надія. Ревіла...
... у нього син - ДЦП. Їдучи на майдан, дзвонив дружині: "Та я тут халтурку знайшов. Хліб розвожу. Малому на масаж буде..." А потім вимкнув телефон і сказав: "Мені б вернутися. Живим... Дитині я потрібен. Але вже як буде..."
... бізнесмен. Вночі подзвонили:"Милиці і ліки. Негайно. Під Афганське КПП. Під Стелу". Вранці було все. Приїхав сам. Особисто. Без охорони.
Є багато могил, які ніхто ніколи не знайде... Дякую вам. І пробачте, що жива. Що не закрила вас собою...
Це й досі мені болить.
Я дякую тим, кого послала мені доля за ці роки. Ви - справжні.
Дякую, що дозволили мені стати частиною великої історії. Я не назву зараз всіх. Вас - тисячі. І я - просто одна з вас.
Боротьба триває.
Ми переможемо.
Ліля Мусіхіна

Плюс до теми

:

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Ідеї для оформлення внутрішнього двору

НБУ зняв обмеження на видачу валюти

Влад Росс: сонячне затемнення позначиться на долях Путіна і Трампа

Син нардепа Шуфрича скоїв наїзд на людину