Україні не потрібен лукавий адвокат із Варшави

Волинська трагедія. Як відповісти сейму Польщі
Український парламент повинен дати відповідь польському сейму щодо його резолюції про Волинську трагедію. І не треба у зв'язку із цим боятися втрати міфічного "адвоката" України у Європі.
Нинішня владна польська еліта - це посткомуністичне шумовиння, популісти і вороги демократії.
Те, що ПіС чинить у самій Польщі, знищуючи свободу слова, обмежуючи правосуддя, завдає ЄС більшої шкоди, ніж Україні так звана резолюція по Волині. Нам такий адвокат не потрібен. 
Натомість мусимо чітко сказати своїм західним сусідам, що вони - брехуни, що спроба отримати якийсь політичний реванш в минулій спільній історії має на меті більше - у майбутньому долучитися до роздирання України на шматки (нинішня пропозиція Кремля - "Поляки, беріть назад Галичину").
Ми готові до викликів і на Сході, і на Заході. І готові на них відповідати - і зброєю, і словом.
Світ поважає (і боїться!) сильних та багатих. Тому мусимо такими ставати вже сьогодні.

Щоб краще зрозуміти, чому ми не повинні вибачати своїм західним сусідам їх антиукраїнську риторику, варто прочитати блог Зиновія Свереди.

Ось деякі цитати із нього:

"Втрати українців під час польсько-української війни 1918-1921 рр. досягали кількасот тисяч. Згодом розстріли української інтелігенції, арешти та відкриті вбивства й греко-католицького священства (серед них о. О. Ніжанкіський та інші). Як писав митрополит Андрей  у пастирському листі до Папи, що біля 300 священиків сидить по тюрмах чи пропали без вісти. Скільки було арештовано і вбито українців? Ми не знаємо. Скільки загинуло під час пацифікації, арештів по тюрмах, поліцейських відділках? Скільки стали інвалідами та померло вдома протягом 1918-1939 рр.? ми теж не знаємо з простих причин – не буде ж польський поліцай писати, що він побив чи вбив. Історію пишуть переможці...

Навіть найпростіші дані з вікі-педії, не кажучи вже про наукові дослідження показують: втрати польського народу під час ІІ світової війни були: загиблих солдат – 425 000, інвалідів – 580 000, полонених чи втрачених без вісти – 990 000, втрати мирних жителів – 5 600 000. Тобто, реально біля 6 800 000 осіб. Втрати під час Волинської трагедії: реально встановлені прізвища 18 тисяч поляків, але деякі історики схиляються до 35 000...

Ото ж, виникає питання. Хто ж проводив геноцид? Якщо загальні втрати поляків під час ІІ світової війни були біля 6 800 000 осіб, то встановлені 18 000 польських жертв Волинської трагедії – це  0,26 одного відсотка. Навіть, якщо взяти роздуте число 100 000, то це біля 1,3 відсотка. Чому ж Сейм не назве Росію і Німеччину тими, хто реально провів геноцид на території Польщі, але так ретельно щорічно піднімав тему Волинської трагедії та готував заяву про геноцид з боку українців? Чому не виникає бажання покаятися не тільки за 24 000 українських жертв Волинської трагедії під час війни, але і за інші жертви в так-званий мирний час перед 1939 рр., коли українське цивільне населення не могло себе оборонити перед поліцією та військом?

Чому ж проголосувала більшість за цю постанову? Певна трагічність полягає в тому, що були тільки за і ті, що утрималися...але жодного голосу проти. І це європейська країна... Навіть в Російському парламенті, демократичність якого переживає важкі часи, коли відбувалося голосування про право використати війська проти українців, то знайшовся один депутат, що проголосував проти даного театру абсурду. Депутат, що не побоявся піти проти системи. Так що навіть в російському народі поступово зароджується критична кількість людей, що будуть будувати іншу Росію. Але в Польському Сеймі були лише ті, що утрималися, але жодного голосу проти...

Держава є або сильна, або вона поступово зникає. Тому є необхідність позбутися різних світоглядів про братерство: в час кризи і трагедій українці мали, і можуть мати, не лише фронт на схід, але і на захід, і на північ, і на південь. Мусимо бути сильною державою. Наша воєнна ядерна безпека була знищена не тільки на вимогу Росії, але і західних держав, яким часто байдужа доля України...

Неможливим є будувати сучасну демократичну Європу з тими, хто має ностальгію за минулим середньовіччям на рівні монархічного світогляду та ідеями окупації втрачених територій. Заявами про геноциди готуються передумови для майбутніх воєн. Можна вважати, що дана резолюція тримає привідкритими двері для поділу України, як тільки буде нагода. 



Не потрібно боятися втратити якісь гранти чи інвестиції. Після революції Гідності саме гідність народу є найбільшим капіталом та потенціалом. Мовчання породить ще більшу кризу і руїну. Обвинувачення в геноцидах в усіх країнах в усі часи ставало сірником, щоб запалити багаття великих конфліктів.

Єдиною прийнятою формулою може бути: вибачаємо і просимо вибачення. Саме цей підхід зможе мобілізувати і об’єднати молоде сучасне українське та польське покоління, які спільно розбудовуватимуть нову Європу, а минуле потрібно залишити Богові. Він розсудить по справедливості.

Зиновій Свереда 

Плюс до теми

:

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Влад Росс: сонячне затемнення позначиться на долях Путіна і Трампа

НБУ зняв обмеження на видачу валюти

Ідеї для оформлення внутрішнього двору

Доба в зоні АТО: один наш воїн загинув, один - поранений