Монастирський цвинтар у Львові планують перетворити у центр розваг

Свято-Іванівська лавра
У Львові ентузіасти відновлюють монастирський цвинтар, який заклав митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький у 30-х роках минулого століття. Мова іде про Свято-Іванівську лавру, що розташована у Шевченківському гаю, який іще називають Знесінням, Кайзервальдом. У 1971 році він став Музеєм народної архітектури та побуту під відкритим небом.

Саме кладовище засипали сміттям у 1993 році вже за незалежної України. А тепер на цьому місці міська влада Львова планує збудувати візит-центр, а згодом – мережу розважальних закладів. На цю мету вже навіть передбачили мільйони гривень.
Про це ідеться у матеріалі кореспондента Радіо Свобода Галини Терещук.

Могили монахів
Коли у 1918 році згоріла лавра Святого Антонія Печерського на Скнилові, поблизу Львова, митрополит Андрей Шептицький вирішив знайти для студитів більшу територію. У 1927 році глава УГКЦ заснував Свято-Іванівську лавру (нині територія Музею народної архітектури і побуту та парк «Знесіння»). Донині збереглась і чинна митрополича грамота про створення лаври.Глава церкви разом із братом, архимандритом Климентієм Шептицьким придбав для студитського монастиря землі серед мальовничої природи, а також будинок для монахів на Знесінні, чи як любила казати у Львові – «панський ліс».
Мрією митрополита було, щоб ченці передусім навчали молодь, зокрема сиріт, мистецтву іконопису, щоб у цьому куточку міста створити особливу духовно-просвітницьку атмосферу для молодих львів’ян. До того ж у цьому районі мешкала львівська еліта, яка любила прогулюватись «панським лісом».

Грамоту про цвинтар видав митрополит Шептицький

Грамота митрополита Шептицького
На території лаври планували збудувати храм, але за порадою директора Національного музею у Львові (заснований А.Шептицьким у 1913 році) Іларіона Свєнціцькогоу 1930 році перевезли дерев’яну церкву з села Кривки Турківського району, яка донині є діючою у Шевченківському гаю і саме вона стала поштовхом заснувати на території лаври, на землях церкви, музей під відкритим небом, перевезти сюди українські дерев’яні церкви.
Оскільки у лаврі проживали монахи, митрополит 24 вересня 1930 року видав грамоту настоятелю Свято-Іванівської лаври Никону Цюсьнякову прозакладення нового цвинтаря при лаврі Студитського уставу у Львові. На монастирському кладовищі були поховані монахи-студити.
«Тут було багато старших монахів зі Скнилова і їх потрібно було десь ховати. Тому Андрей Шептицький і вирішив заснувати цвинтар. Видав відповідну грамоту-декрет, все було підтверджено міською владою. Є питання, скільки було поховано монахів? Усні джерела кажуть, сім монахів і одна дитина, якою опікувались студити, бо тут переховували єврейських дітей у роки війни. Письмові джерела говорять про 14 поховань монахів і однієї дитини, інші – про вісім монахів і одну дитину. Тобто, маємо такі розходження», – розповів настоятель Свято-Іванівської лаври отець Юстин Бойко.
Такі розходження у згадках, звісно, пов’язані з трагічними воєнними роками. Адже з приходом радянських військ у Західну Україну у липні 1944 року, після смерті митрополита Андрея Шептицького 1 листопадатого ж року, ліквідації УГКЦ у 1946 року, Свято-Іванівська лавра була зачинена, а монахів просто вигнали з їхньої обителі. Вони рятували, як лишень могли, свої архіви та бібліотеку.

Ім’я Шевченка врятувало лавру

Церква у Шевченківському гаю.
Відтак постало питання, що робити з приміщеннями лаври і всією територією. Спершу у будівлях монастиря розмістили інтернат для сиріт. Львівська інтелігенція побачила, що приміщення лаври, зокрема і церква, можуть бути просто знищені або спалені через пустощі дітлахів. Львів’яни знали, що у монастирському будинку розташовувалась іконописна майстерня, що каплиця розписана фресками. Зрештою, недавно були віднайдені унікальні фрески у колишній каплиці, монахів-студитів. Ці розписи зробили іконописці Рафаїл Хомин, Філoтей Коць.
Щоби врятувати лавру львівська інтелігенція звернулась до секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова з проханням створити на території лаври Музей народної архітектури та побуту. І в 1971 році музей під відкритим небом був юридично заснований. При вході встановили пам’ятник Тарасові Шевченку і відтоді лавра та музей почали в народі називати «Шевченківський гай». Так ім’я Кобзаря врятувало те, що створив митрополит Шептицький

Понад 20 років монахи домагаються справедливості

Наприкінці 80-х– початку 90-х, коли УГКЦ почала виходити з підпілля, монахи-студити відновили богослужіння у своїй церкві «кривка», як її називали львів’яни. УГКЦ зверталась із проханням до обласної влади виділити монахам кілька кімнат чи поверх у їхньому монастирському будинку, який повністю зайняла адміністрація музею. Тодішня влада почала формувати громадську думку, що монахи, мовляв, хочуть витіснити музей. Церква це заперечувала, пояснюючи, що мова йде про повернення історичної справедливості і продовження справи митрополита Андрея Шептицького, щоб лавра і музей могли співіснувати задля громади. Тоді влада вдалась до іншого кроку. У грудні 1993 року, вже за незалежної України, трактором навезли сміття і ним закинули могили на монастирському цвинтарі
Зараз територію монастирського цвинтаря досліджують експерти.Свято-Іванівська лавра і дирекція Музею народної архітектури і побуту почали відновлення кладовища, щоб повернути історичну справедливість і пам’ять. Музей кілька років тому з обласного підпорядкування перейшов у комунальну власність.
Керівник управління культури Львівської міськради Михайло Мороз зазначає, що цвинтар буде відновлено. На сьогодні представлені два проекти і архітектори спільно з робочою групою мають обрати кращий.
«Ми свідомі того, що музей і церква, які є на цій території, мусять взаємовигідно співпрацювати.Мусимо знайти формулу співпраці, щоб виграли і музей, і церква, і громада, і відвідувачі. З цією метою створюємо робочу групу.Ми розуміємо, що має бути розвиток лаври, бо не так багато по Україні є лавр», – каже Михайло Мороз.
З 1993 року ведуться розмови щодо взаємоіснування Свято-Іванівської лаври і Музею народної архітектури і побуту.
Відновлений монастирський цвинтар, віднайдені фрески монахів-студитів, відреставрована монастирська криниця це невід’ємна історія Шевченківського гаю і багато львів’ян дотримуються думки, що необхідно зберегти, а радше відтворити передусім атмосферу музею, про яку мріяв митрополит Андрей Шептицький, а не перетворювати цю територію у чергове місце для ресторанів і бізнесу.

Плюс до теми

:

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Ідеї для оформлення внутрішнього двору

НБУ зняв обмеження на видачу валюти

Влад Росс: сонячне затемнення позначиться на долях Путіна і Трампа

Син нардепа Шуфрича скоїв наїзд на людину