На сповіді

Зацьковані думками, боязкі,
Розсудливі, нещасні і щасливі,
Неначе мед, солодкі і в’язкі,
Завбачливі і богобоязливі,
Багаті, як патриції, нудні,
З погордою у душах і в скорботі,
Ті, хто рахує вже останні дні,
Жирує, й ті, без рісочки у роті...
Вони шепочуть:
“Господи, єси,
Вовіки сущий...”
І цілують ризи,
Тобі, що чуєш їхні голоси
Крізь блиск свічок і крізь ладанну сизість. 

“... лукавив, отче...
“... крав і навіть вбив...”
“... прелюбодіяв...”
“... до грошей охочий...”
Ти хрестиш їм наморщені лоби
І наче вікна, протираєш очі.
Зовеш їх до молитви й каяття
(Ще в храму віри не зотліли крокви!)
А на іконі – Матір і Дитя
За тридцять років до хреста й Голгофи. 

Василь Терещук

Плюс до теми

:

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Ідеї для оформлення внутрішнього двору

НБУ зняв обмеження на видачу валюти

Влад Росс: сонячне затемнення позначиться на долях Путіна і Трампа

Син нардепа Шуфрича скоїв наїзд на людину